Дата народження :

  20 червня 1974 року. Народилась в м. Одеса. 

  Навчалась в СШ №39 та СШ №1- м.Южне

  Маю  освіту : 

  1.Одеське Училище Культури та Мистецтва, спеціалізація «Диригент-   Хормейстер».

2. Київський Національний  Університет та Культури та Мистецтва», спеціалізація Менеджер-Економіст СКС- бакалаврат.

3.Здобувач вищої освіти "магістр" Вінницький Державний Педагогічний Університет ім. М.Коцюбинського, «Середня освіта. Музичне Мистецтво» магістратура

Педагогічний стаж: більш 25 років

Педагогічну стезю почала вчителем музики у 1995 році,з 2001року  працюю музичним керівником в м. Южне, Одеської області , ЗДО № 5 "Теремок"

Я активно беру участь у вебінарах , проектах, як спікер.

Я є автором авторського посібника «Чарівний світ звуків» , «Казка про ноти», «Чарівний будиночок».

Автор музикотерапевтичних технік. Спікер вебінарів.

Сторінка портфоліо: https://sites.google.com/view/burlaioksana/головна-сторінка

Музичний керівник: Попадюк Марія Володимирівна

Дата народження: 21.09.1994р.

Освіта: середньо спеціальна ,2015р.- Одеське училище мистецтв  і культури 

                  імені К.Ф.Данькевича

Спеціальность: народне хорове диригування.

Педадогічний стаж: 8 років.

Педадогічне кредо:

Візьми промінь світла і  спрямуй його туди,

Де панує темрява. Візьми усмішку

І подаруй її тому, хто так її потребує.

Візми доброту і  яви її тому, хто сам

Не вміє віддавати. Візьми віру

І віддай кожному, хто не має її.

Візьми любов і неси її всьому світові.

       Спілкування з дітьми,що дарують мені свою любов  та прихильність дає мені можливість працювати творчо,постійно зануруючись у світ казки,чарівноті,музики....

         Пріоритетний напрямок  педагогічної діяльності:

- Збалансований розвиток дошкільників в музичній діяльності.

Основні напрямки роботи:

- Музикотерапія.

- Пісенна діяльність.

- Музично-дидактичні ігри.

- Танці,танцювальні мініатюри.

- Театральна діяльність,драматизація,інсценування.

- Оркестрова діяльність.

Бурлай О.В.

Над темою «Музикотерапія» я працюю вже декілька років, і сьогодні хочу вас познайомити з поняттям.

«Музикотерапія» означає використання музики з метою відновлення і зміцнення     здоров'я.

Музикотерапія - це метод, що використовує музику в якості засобу корекції емоційних  відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, відхилень у поведінці, при комунікативних труднощів, а також для лікування різних соматичних і психосоматичних захворювань.

Основна мета музикотерапії — подолан­ня бар'єрів у спілкуванні, покращення розу­міння себе та інших, зняття психічного напру­ження, створення можливостей для самови­раження, набуття навичок адекватної групо­вої поведінки та соціалізації молодої людини в суспільстві.

Форма роботи з методикою має бути орі­єнтована на індивідуальні особливості того, хто проводить заняття, його погляди на музи­котерапію та творчу уяву.

Музикотерапія: 

- впливає на рецептори шкіри; 

- активізує функції нервової системи;

-  зменшує больовий поріг; 

- регулює виділення гормонів, що знижує стрес; 

- впливає на серцевий ритм і пульс; 

- може підвищувати і знижувати кров'яний тиск; 

знижує м'язову напругу і покращує координацію рухів; 

- нівелює неприємні відчуття, впливає на температуру тіла; 

- впливає на травлення; 

- впливає на енерго-інформаційний потенціал організму; 

- може поліпшити пам'ять і здатність до навчання;

- стимулює внутрішньоутробний розвиток плода.

Західні вчені, провівши численні спостереження і експерименти, прийшли до переконання: деякі мелодії володіють сильним терапевтичним ефектом. Духовна, релігійна музика відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати музику з ліками, то релігійна музика -– анальгетик у світі звуків, вона полегшує біль. Спів веселих пісень допомагає при серцевих недугах, сприяє довголіттю. Але найбільший ефект на людину надають мелодії Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали – "ефект Моцарта".

Науковці (Т. Бойченко, С.Страшко, О. Бондаренко, Л. Ващенко, Г.Воскобойнікова, М.Гончаренко, В. Горащук) під здоров’язбережувальними технологіями пропонують розуміти: позасуб’єктні організаційні форми навчально-виховного процесу, засоби формування здоров’язберігаючого виховного середовища, методи музикотерапії.

Музикотерапія належить до так званих активних методів групової психологічної допомоги, кінцева мета якої— реставрація почуття гідності, набуття стресотолерантності, реабілітація та реадаптація. Цей метод може використовуватися в роботі з дітьми дошкільного віку, їхніми батьками, з «важкими» підлітками, тими, хто зловживає алкоголем і наркотиками, дітьми-інвалідами.

Музикотерапія — один із засобів підви­щення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалі­зації в суспільстві. До того ж це засіб корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, бо за допомогою своїх специфічних форм і методів впливає на осіб із соціальними, психічними та соматичними відхиленнями. Музикотерапія є джерелом активізуючої творчості та соціальної стиму­ляції, що оздоровчо впливає на емоційну й вольову сферу людини. Кожний з елементів музикотерапії, якою б формою він не вира­жався (вокальною, інструментальною, мовленнєвою, руховою чи образотворчою), всту­пає у специфічний зв'язок з індивідом. Вплив музики не залежить від віку, освіти, професії, соціальної чи національної приналежності.

Музикотерапія (музична терапія) – це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу – фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну – з метою покращення чи збереження здоров'я студента. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає студентові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо.

Музикотерапія – це психотерапевтичний метод, що використовує музику в якості засобу корекції. Музикотерапія як один з ефективних методів сприяє диверсифікації емоційно-інтелектуальної сфери особистості, підвищенню працездатності мозку, розвитку культури мислення майбутніх фахівців. Поширенню музичної терапії сприяє системна криза медичної допомоги, загальний негативний соціальний фон у суспільстві.

Фізіологічний вплив музики на людину ґрунтується на тому, що нервова система, а з нею і мускулатура мають здатність засвоєння ритму. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як в руховій, так і вегетативній сфері. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму й більш суворої компактності та економічності енергетичних витрат.

Використовуючи різні типи музики, можна змоделювати різні психічні стани, що, у свою чергу, відіб'ється на здатності до психічної, рухової і пізнавальної діяльності. Механізм такого впливу музики пов'язаний із діяльністю центральної нервової системи людини. У   процесі прослуховування музичних стимулів у різних системах передачі сигналів у мозку відбуваються певні зміни. Наприклад, прослуховування неприємних звуків сприяє підвищенню секреції серотоніну – гормону, що має безпосередній стосунок до агресивності чи депресії.

Виділяють два основні типи музики за її впливом на поведінку і стан людини, а саме, заспокійливу музику, що характеризується правильністю ритму, передбачуваністю динаміки й гармонійністю звучання, і музику стимулюючу, що підвищує енергійність людини, спонукає до діяльності і збуджує емоційність.

Музикотерапія як напрямок психотерапії здатна емоційно впливати на особистісні якості, допомагає виявити і скоригувати недоліки в особистих відносинах, сприяє розвиненості характеристик мислення і підвищенню самооцінки.

Музикотерапія існує у двох основних формах: активній та рецептивній. 

Активна форма спрямована на музичну діяльність, рецептивна – на сприймання музики з корекційною метою.

Найчастіше використовують рецептивну музикотерапію, яка існує у трьох формах: 

- комунікативній (спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку взаємних контактів і довіри);

-реактивній (спрямованій на досягнення катарсису);

- регулятивній (сприяє зниженню нервового напруження). Наприклад із дорослими  учасникам пропонується прослухати музичні твори, а потім обсудити особисті переживання, спогади, думки, асоціації, фантазії, які виникають під час прослуховування. На одному занятті прослуховуються, як правило, три твори. Перший твір повинен сформувати відповідну атмосферу для всього заняття, налагоджувати контакти та готувати до наступного прослуховування. Це спокійний твір, який має розслаблюючу дію (наприклад, Е. Гріг “Ранок” (сюїта “Пер Гюнт”), Шуберт “Се ренада”). Другий твір – динамічний, драматичний, несе головне навантаження, його функція полягає у стимулюванні інтенсивних емоцій, спогадів, асоціацій проективного характеру із особистого життя людини (наприклад, Л. Бетховен Симфонія № 5 (С-moll), А. Вівальді “Літо” (Концерт № 2. Presto), П.І. Чайковський “Баркарола” (“Пори року”). Третій твір повинен знімати напругу, створювати атмосферу покою. Він може бути спокійним або енергійним та бадьорим (наприклад, В.А. Моцарт "Маленька нічна музика”, Ж. Бізе "Кармен” (сюїта № 1)).

Саме музика є невід’ємною частиною молодіжної субкультури, в рамках якої здійснюється процес спілкування.

Значна частина музикотерапевтичних вправ, сприяючи духовному та психічному оздоровленню дитини, ґрунтується на застосуванні імпровізації – вокальної, ритмічної або пластично-рухової, що широко простежується в ідеях педагогів-новаторів Ж. Далькроза та К. Орфа. 

Пропонуються такі напрями музикотерапевтичної діяльності: 

- вокальна та ритмічна імпровізація; 

- музично-інструментальна діяльність; 

- музичнорухові та пластичні ігри. 

Музикотерапевтичні вправи за кількістю учасників поділено на індивідуальні, парні, групові та колективні. Впровадження музикотерапевтичних технологій до системи дошкільного та шкільного навчання сприятиме зменшенню інтелектуалізму мистецької освіти та підсиленню її сутнісної основи – емоційності .Проблему вдосконалення музичного навчання дошкільної та початкової освіти шляхом впровадження методики формування творчої активності дітей дошкільного та молодших школярів засобами колективної творчості підіймає Б. Жорняк. На думку науковця, сформувати прагнення та здатність учнів-початківців до участі в колективних видах музичної діяльності можливо за умови використання цілісної системи методичних засад. 

Варто зазначити, що використання ідея комплексного підходу до музичного навчання дітей дошкільного та молодших школярів  є незаперечною. На мою думку та думку науковців , її слід реалізувати у тріаді: 

- музичне заняття (урок);

- гурткова діяльність та просвітницька робота з батьками у плані ознайомлення із силою впливу музики на розвиток та становлення дитячої особистості;

Музика здатна змінити душевний і фізичний стан людини. До речі, музика благотворно діє не тільки на людину, але і на тварин і навіть на рослини.

Найбільший ефект від музики - профілактика і лікування нервово - психічних захворювань. Окремі елементи музики мають прямий вплив на різні системи людського організму.

Також дуже важливі такі характеристики, як дисонанси - дисгармонійне поєднання звуків - вони збуджують, дратують, і консонанси - гармонійне поєднання звуків - вони, навпаки, заспокоюють, створюють приємне відчуття. Так, наприклад, рок-музика відрізняється частим дисонансом, нерегулярністю ритмів, відсутністю форми. Рок-музика може діяти руйнівно на мозок.

Гучна музика з підкресленими ритмами ударних інструментів шкідлива для слуху і для нервової системи. Вона пригнічує нервову систему, збільшує вміст адреналіну в крові.На деяких людей музика впливає більш гостро, ніж слово. Музика Баха, Моцарта, Бетховена має антистресову дію.

До речі, фахівці вважають музику Моцарта феноменом у області впливу музики на живі організми. Наприклад, не так давно найстаріший у світі британський науковий журнал «Nature» («Природа») опублікував статтю американської дослідниці з каліфорнійського університету, доктора Франзис Раушер про позитивний вплив музики Моцарта на людський інтелект. Проведені експерименти підтверджують, що це дійсно так. Після 10-ти хвилинного прослуховування фортепіанної музики Моцарта тести показали підвищення так званого «коефіцієнта інтелектуальності» y студентів - учасників експерименту в середньому на 8-9 одиниць. Цікавим фактом стало те, що музика Моцарта підвищувала розумові здібності y всіх учасників експерименту - як y тих, хто любить Моцарта, так і y тих, кому вона не подобається.

1) Вібраційний фактор музики є стимулятором обмінного процесу на рівні клітини.

2) Фізіологічний фактор музики здатний змінювати різні функції організму, такі як дихальна, рухова, серцево-судинна.

3) Психологічний фактор через асоціативні зв'язки, медитацію здатний значно змінювати психічний стан дитини.

Оживляючи емоційну сферу, музика відновлює імунітет, так як при зниженні емоційного тонусу або при наявності негативних емоцій знижується імунітет дитини, і він частіше хворіє.

Вона діє на емоції дитини, а будь-яка емоція, як відомо, пов'язана з певними біологічними реакціями в організмі. Тому, в певному сенсі можна вважати, що кожен музичний твір викликає різні зміни в біохімічних процесах.

Іншими словами, музика може стати однією з умов формування здорового способу життя, а оздоровчі заняття з використанням музики дадуть приголомшливий ефект.

Сприйняття музики не вимагає попередньої підготовки і доступно дітям раннього віку.

Найбільшим збудливим впливом володіє музика Вагнера, оперети Оффенбаха, «Болеро» Равеля, «Весна священна» Стравінського,

«Каприз № 24» Нікколо Паганіні. Ці мелодії можуть використовуватися в роботі з млявими дітьми.

Заспокійливий, врівноважувальну дію на нервову систему надають: «Пори року» Чайковського, «Місячна соната» Бетховена, фонограма співу птахів.

Безшумна обстановка негативно впливає на психіку людини, оскільки абсолютна тиша не є для нього звичним навколишнім тлом.

Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного і провідного чинника впливу на розвиток дитини включає такі напрямки, як вокалотерапия (спів, музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри, музикування на музичних інструментах та інші.

Ставлення до музики в нашому суспільстві дещо інакше, ніж раніше, музична середовище заповнена естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. Елементи музикотерапії можна використовувати і в групі протягом дня.

- Ранковий прийом починається у дитячому садку під музику Моцарта, тому що «Моцарт чинить вплив, сила якого не можна порівняти з іншими. Будучи винятком із винятків, він надає вивільнення, лікувальне, цілющий вплив. Сила його перевершує все, що ми можемо бачити у його попередників, сучасників і послідовників». Ця музика сприяє тісному контакту між дорослим і дитиною, створює атмосферу затишку, тепла, любові і забезпечує психологічне благополуччя.

Варіантами музики для ранкового прийому можуть бути і наступні твори:

1. «Ранок» (музика Гріга з сюїти «Пер Гюнт») .

2. Музичні композиції (оркестр Поля Моріа)

3. Обробки для російського народного оркестру («Бариня», «Камаринская», «Калинка»)

4. Сен-Санс «Карнавал тварин» (симфонічний оркестр)

Денний сон проходить під тиху, спокійну музику. Відомо, що сон розглядається як прояв складноорганізованої діяльності ряду мозкових структур. Звідси його найважливіша роль у забезпеченні нервово-психічного здоров'я дітей. Музика під час сну має оздоровчу терапевтичний вплив. Денний сон може супроводжуватися такими музичними творами:

1. Соло фортепіано (Клейдерман і симфонічний оркестр) .

2. «Пори року» Чайковського П. І..

3. Бетховен, соната № 14 «Місячна».

4. Бах - Гуно «Аве Марія».

Музика для вечірнього часу сприяє зняттю накопиченої втоми, стресових ситуацій за день. Вона заспокоює, розслаблює, нормалізує кров'яний тиск і роботу нервової системи дитячого організму. Для цього можна використовувати такі мелодії:

1. Мендельсон «Концерт для скрипки з оркестром».

2. Бах «Органні твір».

3. Вівальді «Пори року».

4. «Голоси природи».

* гучність звучання музики повинна бути строго дозована (не голосно, але й не тихо) ;

* використовувати для прослуховування слід ті твори, які подобаються всім дітям;

* краще використовувати музичні п'єси, знайомі дітям (не повинні відволікати увагу новизною) ;

* тривалість прослуховування повинна становити не більше 10 хвилин одночасно.

4 прийоми мнемотехніки для занять у звичайних та інклюзивних групах

Музичні керівники успішно застосовують мнемотаблиці. Найчастіше — для того, щоб діти ліпше й швидше запам’ятовували тексти пісень. Які ще прийоми мнемотехніки доцільні на музичних заняттях та чим вони допоможуть у корекційній роботі, дізнавайтеся

Щоб не казали про мінуси розвитку сучасних дітей, які зростають в оточенні ґаджетів, переваги технічного прогресу очевидні. І в опануванні нового, і у спілкуванні, і у світогляді дітей загалом. А ось чи є проблема розвитку пам’яті у дітей цифрової епохи? Спробуймо з’ясувати.

Від природи дітям не властиво запам’ятовувати цілеспрямовано, попри те, що їхні пам’ять, мислення, увага і уява інтенсивно розвиваються. Переважає мимовільне запам’ятовування та згадування: коли якийсь предмет або явище потрапляє в поле зору й зумовлює жваву реакцію, «обростає» асоціаціями, а відтак — запам’ятовується.

Заучування/мавпування не розвиває пам’ять. Діти займають неактивну позицію та втрачають пізнавальний інтерес. А це особливо небезпечно в дошкільному віці, коли діти максимально чутливі до нового, коли формуються їхні перші навички й звички самостійно пізнавати світ.

Фахівці застерігають: не підштовхуйте дітей механічно запам’ятовувати! Така «методика» робить дитину пасивною — вона втрачає інтерес. Пізнавати навколишній світ стає нецікаво.

Як цю аксіому перевести на зміст музичних занять? Змініть підхід до вивчення слів пісень або віршів. Не пропонуйте дітям їх зазубрювати. Поговоріть про зміст пісні, поясніть, про що йдеться. Користуйтеся мнемотаблицями, зображеннями змісту, асоціативними картинками тощо. Так ви активізуєте усвідомлене запам’ятовування. Це згодиться й у школі, коли діти не просто заучуватимуть правила, а логічно їх засвоюватимуть.

Зверніть увагу, що на музичну пам’ять впливають такі чинники: особливості сприймання, увага, уява та мислення, емоції, мотивація й активність дитини. Серед багатьох мнемотехнічних прийомів зупинимося на чотирьох, які застосовуємо найчастіше.

Розміщення

«Метод розміщення», або метод Цицерона задіює просторову уяву. Інформацію, яку треба запам’ятати, уявно розташовують у добре знайомих місцях. Їх називають опорними, — це кімнати, приміщення, вулиці, міста тощо. Метод передбачає такі етапи:

• визначають матрицю, тобто покроковий рух між уявними опорними місцями;
• створюють образи елементів, які треба запам’ятати;
• поєднують їх із опорними місцями;
• відтворюють інформацію, «відвідуючи» опорні місця.

Метод можна застосовувати на музичному занятті під час вивчення нотної грамоти або запам’ятовування мелодій. Зробіть матрицею графічне зображення п’ятиповерхового будинку — відповідно до кількості ліній нотного стану. На будинку умовно відобразіть напрямок руху мелодії — розташуйте «увімкнені» віконечка одне за одним вище — нижче. Діти візуально стежитимуть за цим рухом і запам’ятовуватимуть мелодію не лише на слух, а й зорово.

Застосовуйте також графічні 3D-моделі будинків із зображеннями фрагментів мелодії. Вони викликають ще більший інтерес дітей.

Асоціації

Метод асоціацій діє, коли ви поєднуєте нову інформацію, яку треба запам’ятати, та вже відомий матеріал. Це дає змогу працювати з окремими поняттями, образами, словами, парами слів чи понять, а також із їх послідовностями. Ми пов’язуємо окремі поняття із зображеннями. Наприклад, під час розповіді про барабани з різних країн світу, показуємо дітям барабан «дарбука». Щоб запам’ятати цю незвичну назву, пропонуємо поміркувати, на що схоже слово. Діти доходять висновку, що початок нагадує «дарунок», а кінець — «book», слово «книжка» англійською. Відтак показуємо дітям асоціативну картинку — хлопчик дарує дівчинці книжку. У цей момент звучить барабан «дарбука». Діти кілька разів промовляють його назву, поєднуючи візуальні враження та аудіальні.

Синестезія

Щоб ліпше запам’ятовувати, спираються на штучні синестезійні відчуття — свідомо комбінуть сприймання п’ятьма основними органами чуття: зір, слух, дотик, нюх та смак. Ми додаємо до них ще емоції та рух. Наприклад, для розучування пісні «Промінці стрічкові», у якій йдеться про весну, користуємося картинками-підказками. Вони нагадують, яке слово в пісні йде наступним. Однак мнемотехніка на цьому не вичерпується. Окрім візуальних образів, які постають перед очима, спонукаємо дітей уявляти, немов вони відчувають тепло, запахи, звуки весни: промені сонечка на щічках, аромати квітів, що розквітають, тощо. Діти шукають близькі їм відчуття відповідно до змісту пісні. Усе в комплексі допомагає ліпше запам’ятати пісню, глибше її відчути.

Входження в текст

Уявіть себе всередині матеріалу, який треба запам’ятати. Відтворіть свої реальні переживання. Наприклад, діти слухають «Грозу» з циклу «Пори року» Антоніо Вівальді (Antonio Vivaldi). Ми пропонуємо уявити, неначе їх на вулиці заскочила гроза — діти описують, що відчувають: вони біжать, метушаться і шукають місце для схову, сильні краплі стікають по обличчю, стає холодно, одяг змокає, завиває вітер і гнуться дерева, небо враз посіріло і стало майже темно — страшно, лячно… Відчувши таку яскраву картинку, діти неодмінно запам’ятають музику, яка її навіяла.

Практикуємо в корекційних групах

Розглянуті прийоми мнемотехніки особливо цінними є в роботі з дітьми корекційних груп. Наприклад, опрацювання логопедичних казок-зв’язок на основі мнемотаблиць дає змогу дітям не лише ліпше запам’ятати зміст казки, а й автоматизувати вимову певних звуків.

** Про застосування мнемотехніки на заняттях з дошкільниками див. також у статті Геннадія Чепурного «Команда «запам’ятати»: мнемотехніка й музика».

У корекційній роботі в логопедичних групах прийоми мнемотехніки дають змогу:

• розвивати навички словотворення;
• закріплювати правильну вимову;
• сприяти розвитку зв’язного, експресивного та імпресивного мовлення;
• розширювати словниковий запас.

Одне з найскладніших завдань для дітей із особливими освітніми потребами — слухати дорослого й виконувати його інструкції, переводити візуальні символи у зв’язний усний текст.

У корекційних групах я активно застосовую мнемотаблиці, зокрема мнемоквадрати та мнемодоріжки, щоб діти запам’ятовували пісні, казки, складали описові розповіді тощо Додавайте до описаних прийомів мнемотехніки рух та емоції, коли:

• відтворюєте дії персонажа пісні у ритмі;
• «проживаєте» відчуття героя у співі;
• підвищуєте чи знижуєте силу звучання голосу або інструмента тощо.

Аби діти запам’ятали певну інформацію, потрібно викликати в них пов’язані з нею «живі» враження, задіюючи в процес якомога більше органів чуття. При цьому зазначимо, що зорові враження є найсильнішими. Умовою міцного запам’ятовування інформації є також її систематичне повторення. Асоціативні зв’язки доповнюють інформацію й дають змогу закріпити її в пам’яті. Якщо ж дитина намагається вивчити й запам’ятати щось абстрактне, не підкріплене картинкою, асоціацією, — на успіх розраховувати не варто. А в дітей із ЗНМ та ЗПР ці особливості виражені яскравіше, ніж в інших дітей, і сильніше впливають на процеси пізнання та загального розвитку. Саме тому прийоми мнемотехніки допомагають педагогам у корекційній роботі.

Пам’ять дитини — унікальна штука, яка здатна дивувати. Вже однорічний малюк може відтворити звуки чи не десятків різних тварин, упізнати відомі мелодії. Далі варто підтримувати цей розвиток. На музичних заняттях якомога частіше задіюйте уяву дитини задля запам’ятовування, практикуйте входження в текст та задіюйте різні органи чуття, малюйте мнемотаблиці, які образно відтворюють конкретні слова, — усе це урізноманітнить заняття і зробить їх ефективнішими!

         Попадюк М.В.

Навчання дітей грі на музичних інструментах відкриває перед ними новий світ звукових фарб,допомагає розвивати музичні здібності,розширює кругозір і стимулює інтерес до інструментальної музики.

У процесі гри на дитячих інструментах розвиває зосередженість і пам֙ять. Знайомство з назвами інструментів їх тембрами соціальними музичними термінами (струнами,клавіши,оркестр,ансамбль,тощо) збагачує активний словник дошкільників, розвиває їхню мову. Цей вид музичної діяльності збагачує музичними враженнями дітей,розвиває їх музикальність,музично-сенсорні здібності,музичну пам'ять, відчуття ритму,тембру, ладу,звуковисотності,організовує дітей,покращує їх увагу,сприяє  розвитку дитини.

Музика в повсякденному житті дітей

Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини,формування її духовного світу. Вона розширює її кругосвіт,знайомить з різноманітними явищами,збагачує почуттями,викликає радісні переживання сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу .

Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликані музичними керівниками дошкільних закладів. Але створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей .

Порада батькам : залучайте своїх дітей до занять музикою, підримуйте їх.

Радійте їхнім досягненням  та будьте щедрими на похвалу.

Це додасть вашим дітям віри у себе і бажання досягати більшого .

           Алгоритм музичного заняття зазвичай передбачає залучення дітей до різноманітної музичної діяльності. Музично-ритмічні рухи, спів, слухання музики, гра на елементарних музичних інструментах – це обов’язковий комплекс форм спілкування дошкільників із музикою, які тісно пов’язані між собою. Відповідно музичне заняття вихованців дошкільного навчального закладу має інтегровану сутність, а саме: закладає підґрунтя для майбутньої комунікації особистості із музикою через слухання, виконавство і творчість.

Загальновідомо, що зміна видів музичної діяльності дітей під час заняття помітно оптимізує їхній музичний розвиток. Дітям властива нестійкість психічних процесів уваги та мислення, нетривала зосередженість на одному виді діяльності. Тому звичну схему заняття варто розширювати допоміжними елементами, зокрема такими, як:

- ігри та вправи з музикою;

- мелодичні та ритмічні імпровізації;

- ознайомлення з елементами музичної грамоти;

- розповідь або бесіда про музику.

Варто зазначити, що невимушена творча атмосфера музичного заняття, побудованого на основі інтеграції форм спілкування дітей з музикою, є запорукою формування у них інтересу до звукового мистецтва.  

Ефективність музичного розвитку дошкільників значно залежить від залучення до освітнього процесу виразових засобів різних мистецтв. У дитячому садку музика широко застосовується на заняттях мовлення, малювання, ліплення, конструювання, хореографії тощо. Тому необхідно прагнути якомога тіснішого взаємозв’язку між предметами, які освоюють діти.

        Дитячі враження будуть яскравіші і змістовніші, якщо музичний керівник на заняттях використовуватиме:

- аналогії музики з кольорами;

- пластичне відтворення музики;

- читання з музичним супроводом;

- інсценізацію пісні;

- музичну казку;

- виготовлення музичного інструменту.

    Залучення дошкільників до інтегрованої художньої творчості дає змогу розв’язувати одночасно низку взаємопов’язаних завдань, а саме: емоційного, розумового, етичного, естетичного, фізичного, трудового виховання.

Інтегрований підхід в інтерактивному навчанні

       Освітній процес у дошкільному навчальному закладі, організований за принципом інтеграції, неодмінно набуває інтерактивного характеру. Нагадаємо, що інтерактивне навчання – це спів навчання, коли діти обопільно з вихователем отримують знання і набувають навичок у жвавих діалогових формах. Запитальні займенники «чому» і «чого» оптимально годяться для інтерактивного навчання. Лише з тією умовою, що ставити запитання і відповідати на них беруться всі учасники освітнього процесу.

      Тож, залучаючи дітей до активної пізнавальної діяльності, музичний керівник перетворює заняття на територію тісної взаємодії між педагогом і вихованцями. Ідеально, щоб у неї інтегрувалися і батьки. Злагоджена взаємодія педагогічного колективу, дітей та батьків дасть змогу досягнути максимум виховних і розвивальних цілей.

    Зокрема це:

- активізація розумової та емоційно-вольової сфери;

- формування комунікативних якостей і культури спілкування;

- стимулювання творчого потенціалу та самовираження засвоєння алгоритму видів діяльності;

- розширення уявлень про світ та формування цілісної картини світу.

      Магістральним в інтерактивному навчанні є забезпечення перманентного всебічного розвитку дітей на засадах рівноправних партнерів – вихованців і педагогів.

         Окремо звернемо увагу на участь батьків у музичному вихованні дітей. Зазвичай у домашніх умовах нинішні дошкільники набувають досвіду пасивного споживача звукової продукції. Із телевізорів, комп’ютерів, мобільних телефонів та інших звуковідтворювальних пристроїв лунає музика, яка, діючи на слух, не сприяє формуванню у дітей цілісного музичного сприймання. Натомість у дитячому садку музичний керівник, уміло використовуючи методичний інструментарій, допомагає вихованцям перевести чуттєве сприймання у розуміння змісту сприйнятих звукових явищ, тобто розвиває мислення. Якщо ж долучити до цієї роботи батьків – ефект буде ще більш видимим. Існує багато форм залучення батьків до активної музичної діяльності разом із дітьми. Варто лише музичному керівнику звернутися до скарбнички педагогічного досвіду і додати власної фантазії – успіх не забариться. Скажімо, необмежені можливості інтегровано-інтерактивного музичного заняття можна відкрити у грі «Ми створюємо музичний інструмент».

    Алгоритм заняття може бути таким:

- ознайомлення з новим музичним інструментом;

- імітаційна гра-розповідь про музичний інструмент;

- пісенька про музичний інструмент;

- конструювання музичного інструмента-саморобки;

- освоєння гри на створеному музичному інструменті;

- спів під супровід музичного інструмента-саморобки (поділ на групи).

      Звісно, у виготовленні та опануванні нового звукового засобу дітям знадобиться допомога дорослих. Чудово, якщо до роботи долучаться батьки. Адже музичний інструмент можна виготовити і вдома, а потім ще й пограти разом з дитиною.

       Отже, важливим завданням музичних керівників має стати прояв творчої ініціативи і розроблення власних комбінацій організації творчо-розвивального середовища на музичних заняттях. Це сприятиме підвищенню їхнього педагогічного авторитету та професійного розвитку, а дітям подарує захоплення пізнання довкілля.